Десь у грудні минулого року у твіттері коллеги з New York Times Audio наштовхнувся на якісь кольорові квадратики і тоді не приділив їм уваги. Спало на думку, що то щось типу Судоку чи 2048, а мене вони не чіпляють. Але вже у січні ці піксельні малюнки стали захоплювати все більше простору у стрічці, тож зламався і вирішив спробувати.

А нині це вже щоранковий ритуал: натопити в хаті, змолоти та приготувати фільтр-каву і неквапливо розгадати нове слово у Wordle. Декілька днів тому вдалося зробити це з другої спроби і це мій особистий рекорд (максимум – шість на день).

Wordle захоплює. Wordle розштурхує мозок. Wordle не потребує реєстрації. Wordle безкоштовний. Wordle без реклами. Wordle – це просто фан. Ну і може якийсь експеримент. Хоча творець забавки стверджує, що саме для розваги зробив гру (за легендою – для друзів, які не оцінили, а згодом відродив ідею і вона сподобалася його дівчині). Тепер в цю гру грають мільйони, з’являються платні клони (днями Apple видалила декілька таких з AppStore), а творець і досі відмовляється від монетизації. Поважаю та чекаю на нове слово завтра, бо сьогодні трохи слабенько.

Wordle 208 4/6

🟨⬜⬜⬜⬜
🟨⬜🟨🟨⬜
🟨🟨🟨⬜🟩
🟩🟩🟩🟩🟩

Зіграти у Wordle

Почитати про гру та її творця

Буквально вчора Джек Дорсі (творець Twitter) залишив схвальний відгук про Streaks — додаток для формування звичок та трекання різних активностей. Тож розкажу про цю аппку трохи докладніше.

Минулого року я присвятив чимало часу пошуку саме такого застосунку: з гарним дизайном, зручним інтерфейсом та чудовим функціоналом. Мета для його використання — перетворити певні справи на щоденні звички. Є дослідження про те, що для укорінення звички треба виконувати справу понад 20 днів поспіль. І в цьому Streaks чудово допомагає. Звісно, якщо сам цього хочеш.

В моєму випадку це були прості активності: фізичні вправи, читання, ведення щоденника, відмова від алкоголю, деяка домашня рутина. Головне — не пропускати, а якщо раптом сталося, то не більше одного дня поспіль. Щоб не забувати про ці справи, мені було достатньо винести додаток на головний екран смартфону. Звісно, є віджети і пуш-нагадування, але останніх я здихався майже в усіх застосунках і став почуватися значно краще.

Можу підтвердити: схема з щоденними справами працює і деякі робляться вже легко, за звичкою. А якісь виявилися не дуже потрібними і були видалені без жалю. Цього року додав ще різних. В якійсь мірі це гра, яка на початку здається складною, але згодом робить життя легшим та приємнішим.

Є купа пресетів і, звісно, опція створення власних справ чи звичок. Є синхронізація з іншими додатками (наприклад з Health, щоб трекати перебіг фізичних активностей), нагадування, таймер, статистика тощо. Рекомендую.

Додаток Streaks для iPhone, iPad, Mac.

Сейчас много разговоров о документалке Netflix «The Social Dilemma». О том, как все мы без принуждения и абсолютно добровольно стали товаром, который интернет-гиганты вроде Google или Facebook без зазрения совести продают рекламодателям. Об алгоритмах, влияющих на наше поведение и сознание, и конечно же о разделении обществаа на разные лагеря с кардинально противоположными взглядами.

Не то, чтобы это удивило, ведь годом ранее Netflix выпустил «The Great Hack» — история об утечке персональных данных десятков миллионов пользователей Facebook и использовании этой информации для влияния на мнение избирателей в США, Великобритании и других странах. Скандалы про утечку данных и тотальную слежку за пользователями и вовсе стали чем-то совершенно обыденным. Однако, в фильме «The Social Dilemma» копнули ещё глубже: бывшие топы, разработчики и маркетологи Google, Facebook, Pinterest, Twitter и многих других крупнейших интернет-компаний в открытую говорят, что алгоритмы уже монструозны, процесс не контролируем и вообще всё движется к катастрофе мирового масштаба. Посмотрите, фильм хорош.

Пока смотрел, вспомнил, что некоторое время назад, в период повышенной тревожности, я начал избавляться от лишних уведомлений: почта, соцсети, мессенджеры — отключил всё напрочь. И это [хоть и не сразу] положительно сказалось на состоянии моей психики. На сегодняшний день звуковые сигналы оставил только телефонным звонкам и напоминалкам, которые сам себе изредка добавляю. Бывают дни-исключения: например, в рабочее время, когда жду от кого-то ответ и отхожу от ноутбука более чем на 15 минут. Глобально же стало очевидно, что все эти звуковые сигналы по любому поводу попросту лишние для меня.

Нам уже привычно слышать отовсюду звуки новых сообщений: мессенджер, вайбер, телеграм. Дзинь! Они беспардонно врываются в наши уши, вибрируют на столах и в карманах, и многим это явление кажется вполне нормальным. Дзинь! И вот уже мы сами нагло и не в тему вклиниваемся в беседу коллег или бестактно прерываем своим голосовым “пушем” редкую минуту медитации близкого друга. И хотелось бы сказать: «Как же это бесит!». Но потом вспоминается серия «Чёрного зеркала», где людей можно так же “мьютить”, как неугодные уведомления в смартфоне. И становится спокойнее. Будущее уже почти здесь.