Ще один гіпнотичний альбом, який слухаю на повторі цього року, — з Ісландії. Мабуть саме його вибрав би саундтреком для подорожі цією країною.
Yagya
«Vor» (2025)
ambient, dub, techno
Yagya — Vor
Позначка: jukebox
Fluxion — Haze
Залип на цьому гіпнотичному ембієнт-даб-техно сплаві, під який приємно як працювати, так і відпочивати. Не відволікає і надихає.
Fluxion
«Haze» (2025)
ambient, dub, techno
Ela Minus — DÍA
Несподівана знахідка з Колумбії цього тижня просто розірвала мій мозок і витягнула з млявого стану до помірно-бадьорого. Енергія панк-року загорнута в танцювальний, але не бездушний саунд. Надзвичайний заміс.
Ela Minus
DÍA (2025)
electropop
Jasper Byrne & Sonic — Mirrors
Перші враження від прослуховування музичного альбому, зазвичай, самі важливі та справжні. Саме так сталося у мене з «Mirrors». Ніколи раніше не чув імʼя Джаспера Бьорна, інтернет же каже, що це доволі відомий британський незалежний музикант, який також має стосунок до розробки відеоігор і написав саундтрек до горор-гри «Lone Survivor».
Дивовижний мікс електронних паттернів, драмнбасу, ретро-синт-звуків з вокалом під щугейз-гітарні мандри. За настроєм, я б сказав, він мінорний, але мені ця туга цілком підходить. Ніби зазираю в себе [колишнього].
Jasper Byrne & Sonic
Mirrors (2024)
electronic, breakbeat, shoegaze
The Crystal Method — Vegas
Альбом «Vegas» — такий собі тест на вік. Ну і ще, можливо, на стать. Хто грав у FIFA 98 — той мене зрозуміє і шазам-іспит складе на відмінно.
Завжди тішуся неймінгу переслуховуючи в мільйонний раз «Busy Child». Ми, діти, тоді дійсно були неймовірно зайняті, днями й ночами стираючи свої пальці об клавіатуру.
The Crystal Method
Vegas (1997)
breakbeat, big beat, breaks
Röyksopp — Melody A.M.
«Melody A.M.» — кохання з першого відтворення. Альбом у якому є всі відтінки настрою, що вкрай органічно поєднані між собою. Тут тобі хочеться стрибати танцполом під «Poor Leno», наступної миті замріяно літати у хмарах під «In Space», а ще за декілька хвилин тривожитися слухаючи «Röyksopp’s Night Out». А потім знову розслаблено пливти хвилями «Remind Me». І так, кожен наступний раз, але завжди по-іншому. Епічний, легендарний і водночас затишний, рідний альбом.
Röyksopp
Melody A.M. (2001)
downtempo, house, ambient
Alex Albrecht pres.Melquíades — Allambie
Було б нечесно запускати у музичному автоматі платівки лише з минулих літ. Тож для приємного завершення вечора неділі пропоную послухати грайливий діпчик.
Alex Albrecht pres.Melquíades
Allambie (2024)
ambient, deep house
Underworld — Second Toughest In the Infants
З незрозумілих мені причин цей альбом не став першим за ліком у «музичному автоматі», хоча за кількістю сумарних прослуховувань в житті, напевно, він там — на першому місці.
Завдяки Underworld я глибоко пірнув у світ електронної музики, залишивши поп-рокову гавань, в якій перебував перші 16 років свого життя. Зараз складно щось писати саме про музику. Вона викликає спогади з того конкретного часу, думки про людей, багатьох з яких вже немає поруч.
Хоча все ж пригадаю кумедну історію: був закоханий у колегу і якось на одній з кавових перерв вирішив познайомити її з Underworld. Увімкнув касетний плеєр, дав свої навушники, дивився на неї і був впевнений, що вона буде вражена, і теж закохається у ці ритми, а відтак — може потім і на мене зверне увагу. Згодом дізнався, що вона навчається у консерваторії і знайома з набагато складнішою музикою зовсім іншого виміру. Сміявсь. І вона теж.
Underworld
Second Toughest In the Infants (1996)
techno, progressive house, ambient
The Chemical Brothers — Surrender
Ранок понеділка варто починати з чогось бадьорого. Довго вибирав між «Exit Planet Dust» та «Dig Your Own Hole», а потім увімкнув «Surrender» і зрозумів, що саме він перевернув колись догори дригом мою уяву про танцювальну електронну музику (а вже потім я познайомився з першими двома альбомами). Для всіх, хто дійде до Out Of Control», “вогник” в очах обовʼязковий.
The Chemical Brothers
Surrender (1999)
breakbeat, techno, house
Moby — Play: The B Sides
Той випадок, коли найцінніший альбом виконавця має B-Sides і ця друга сторона — неймовірна. Мова про Moby і його геніальний альбом «Play». Пригадую був кейс з двома компакт-дисками: один смарагдовий, а другий — червоного кольору. Заслухавши до подряпин перший, з гітами на кшталт «Porcelain» та «Natural Blues», нарешті поставив в сіді-програвач той самий «Play: The B Sides» та.поплив… І заплив на його хвилях так далеко, що інколи здається, мов то була багаторічна мандрівка світом, з якої я й досі не повернувся.
Moby
Play: The B Sides (2000)
downtempo, ambient, breakbeat