Гарний ембіент від британського проєкту Marconi Union, який з початку 2000-х створює красиву, емоційну, подекуди тривожну музику. Є відчуття впливу французького дуету Air, а назва альбому цілком відповідає вмісту. І так, варто слухати саме альбомом, як і переважну більшість [електронної] музики.
Marconi Union
The Fear of Never Landing (2025)
ambient
Коли запитав чатджипіті про електронний проєкт Rival Consoles, окрім вікіпедійної інформації, отримав від машини такий текст:
«Rival Consoles = Ryan Lee West — музичний інженер з Британії, чия електроніка не просто звучить — вона відчувається. Він не просто створює треки — формує простори й настрої. Синтезатори звучать як живі співбесіди між машиною і людиною.»
І не важливо, чи ChatGPT запозичив це у когось з музичних оглядачів, чи сформулював думку виключно своїми обчислювальними потужностями, більш влучно про музику Rival Consoles я б сказати не зміг.
Rival Consoles
«Landscape from Memory» (2025)
electronica, ambient, IDM
Ще один гіпнотичний альбом, який слухаю на повторі цього року, — з Ісландії. Мабуть саме його вибрав би саундтреком для подорожі цією країною.
Yagya
«Vor» (2025)
ambient, dub, techno
Залип на цьому гіпнотичному ембієнт-даб-техно сплаві, під який приємно як працювати, так і відпочивати. Не відволікає і надихає.
Fluxion
«Haze» (2025)
ambient, dub, techno
Несподівана знахідка з Колумбії цього тижня просто розірвала мій мозок і витягнула з млявого стану до помірно-бадьорого. Енергія панк-року загорнута в танцювальний, але не бездушний саунд. Надзвичайний заміс.
Ela Minus
DÍA (2025)
electropop
Послухав (і подивився) запис концерту Нільса Фрама у філармонії Парижу. Враження — неймовірні.
Надзвичайно красивий заміс класичної та електронної музики у виконанні талановитого німецького композитора.
Альбом «Vegas» — такий собі тест на вік. Ну і ще, можливо, на стать. Хто грав у FIFA 98 — той мене зрозуміє і шазам-іспит складе на відмінно.
Завжди тішуся неймінгу переслуховуючи в мільйонний раз «Busy Child». Ми, діти, тоді дійсно були неймовірно зайняті, днями й ночами стираючи свої пальці об клавіатуру.
The Crystal Method
Vegas (1997)
breakbeat, big beat, breaks
«Melody A.M.» — кохання з першого відтворення. Альбом у якому є всі відтінки настрою, що вкрай органічно поєднані між собою. Тут тобі хочеться стрибати танцполом під «Poor Leno», наступної миті замріяно літати у хмарах під «In Space», а ще за декілька хвилин тривожитися слухаючи «Röyksopp’s Night Out». А потім знову розслаблено пливти хвилями «Remind Me». І так, кожен наступний раз, але завжди по-іншому. Епічний, легендарний і водночас затишний, рідний альбом.
Röyksopp
Melody A.M. (2001)
downtempo, house, ambient
Було б нечесно запускати у музичному автоматі платівки лише з минулих літ. Тож для приємного завершення вечора неділі пропоную послухати грайливий діпчик.
Alex Albrecht pres.Melquíades
Allambie (2024)
ambient, deep house
